м. Дніпро, Набережна Перемоги 58/235
тел. +380676325392
Email: gidrobud@ukr.net

Терміни, Позначення при бурінні свердловин для води

АРТЕЗІАНСЬКІ ВОДИ — підземні води, укладені в більш-менш глибоко залягаючих водоносних пластах між водотривкими шарами, які утворюють басейни. А. в. знаходяться під натиском, внаслідок чого вони, будучи розкриті свердловинами (артезіанськими колодязями), піднімаються в останніх вище покрівлі водоносного пласта і при достатній висоті напору виливаються на поверхню або фонтанують. А. в. отримали свою назву від провінції Артуа у Франції, де у XII ст. вперше в Європі була влаштована артезіанська криниця, що виводила з глибоких водоносних шарів напірну воду, що самовиливається. Однак подібні колодязі були відомі ще в давнину в Китаї та Єгипті.

АРТЕЗІАНСЬКИЙ БАСЕЙН ПІДЗЕМНИХ ВОД — комплекс водоносних пластів, що складають структури у вигляді синскліз або синклінальних прогинів. У кожному А. б. слід розрізняти область живлення, область напору та область розвантаження.
Відкладення; 1 - четвертинні (лісоподібні суглинки та піски з ґрунтовими водами); 2 - третинні (піски, глини, мергелі); 3 - крейдяні (крейда, мергелі): 4 - крейдяні (піски), артезіанський водоносний горизонт; 5 - горіння (глини); б - юрські (піски), артезіанський водоносний горизонт; 7 - палеозойські; 8 - докембрій, кристалічні породи (граніт, гнейс і т. л.); 9 - свердловина самовиливна; 10 - свердловина несамовихідна; 11 - лінія напірних рівнів.

АРТЕЗІАНСЬКИЙ ВОДОНОСНИЙ ГОРИЗОНТ — пласт гірської породи, що містить артезіанські підземні води.

АРТЕЗІАНСЬКИЙ КОЛОДЯЗЬ — криниця, що розкриває артезіанські води.

БАСЕЙНИ ГІДРОГЕОЛОГІЧНІ — великі геологічні структури у вигляді синскліз, западин або прогинів на платформах, міжгірські западини та крайові прогини з переважним поширенням пластових вод. Вони можуть бути на платформах та у гірничо-складчастих областях з переважним поширенням тріщино-пластоних вод. Б.г. включають області харчування, області накопичення та транзиту та області розвантаження.

БЕЗНАПІРНІ ПІДЗЕМНІ ВОДИ — води у пластах гірських порід, обмежені поверхнею («вільна» поверхня), тиск на яку дорівнює атмосферному.

БУРОВА СВЕРДЛОВИНА — циліндрична гірнича виробка, вертикальна, похила або горизонтальна, виконана бурінням. Початок свердловини біля земної поверхні називається гирлом, дно її — вибоєм, а внутрішня бічна поверхня — стінками. За своїм призначенням свердловини бувають картувальні, опорні, структурні, розвідувальні, дослідні, експлуатаційні, спостережливі.

БУРОВИЙ КОЛОДЯЗЬ — пробурена для води експлуатаційна свердловина.

ВЕРХОВОДКА — найближчі до поверхні води, що не відрізняються сталістю в часі і не мають суцільного поширення. До В. можна віднести: 1) води, приурочені до поверхні невеликих лінз водонепроникної породи серед проникної в зоні аерації; у таких випадках, якщо приплив води з поверхні припиняється, В. поступово розтікається по краях лінзи і опускається до постійного рівня ґрунтових вод; 2) води, присвячені прошаркам порід, що мають меншу фільтраційну здатність, ніж вищележачі породи; вода тимчасово затримується цими прошарками; 3) тимчасове скупчення ґрунтової води у разі затоплення паводковими водами; 4) води, що з'явилися внаслідок наявності ілювіального горизонту чи похованих ґрунтів.

СМАК ВОДИ — властивість води, що залежить від розчинених у ній солей та газів. Є таблиці відчутної на смак концентрації солей, розчинених у воді (в мг/л), наприклад наступна таблиця (по Штаффу).

Солі	Ледве відчутний присмак	Помітний присмак	Неприємний смак
NaCl	165	495	660
KCl	420	—	525
CaCl₂	470	550	625
MgCl₂	135	400	535
Na₂SO₄	150	450	—
CaSO₄	70	140	—
MgSO₄	250	625	750
FeSO₄	1,6	4,8	—
NaNO₃	70	205	345
KNO₃	245	325	410
NaHCO₃	415	480	~

ВОДОНОСНИЙ ГОРИЗОНТ — однорідні або близькі за фаціально-літологічним складом та гідрогеологічними властивостями пласти гірських порід у межах гідрогеологічних басейнів (див.). Відповідають витриманим по простяганню фаціал-літологічних типів відкладень окремих седиментаційних ритмів. Різні водоносні горизонти відрізняються один від одного фаціально-літологічним складом під вміщувальних порід та гідрогеологічними особливостями.

ВОДОНОСНИЙ КОМПЛЕКС — комплекс водоносних горизонтів, однакових або різних за літологічним складом (однотипний або різнотипний В к.) і, крім того, однакових або різних за характером шпаруватості (пористості). Залежно від характеру шпаруватості В. к. може бути названий однорідно-водоносним або неоднорідно-водоносним.

ВОДОНОСНИЙ ПЛАСТ — містить вільну (гравітаційну) воду пласт гірської породи однорідного літологічного складу з більш-менш однаковою шпаруватістю (пористістю) і величиною водопроникності.

ВОДОУПОР — відносно (в порівнянні з водонепроникними шарами) водонепроникний шар гірської породи. Розрізняють: 1) водостійку покрівлю - водостійку породу, що покриває водоносний горизонт; 2) водостійке ложе - водостійку породу, що підстилає водоносний горизонт (пласт, шар і т. д.).

ГЕОЛОГО-ГІДРОГЕОЛОГІЧНА ЗЙОМКА — совокупность исследований, имеющих целью всестороннее изучение геологического строения и гидрогеологических условий территории и состаплетите геологической и гидрогеологической карт того или иного масштаба. Г.-г. с. заключается в систематическом и всестороннем изучении естественных и искусственных обнажений (выходов на поверхность) горных пород с определением состава пород и водопролвлений, условий и форм залегания горных пород и подземных вод с нанесением их местоположения и границ распространения на топографическую карту. Г.-г. с. сопровождается сбором образцов пород, минералов и окаменелостеи для дальнейшего более точного их изучения, а также отбором проб воды для последующего анализа. При детальных съемках, особенно в мало-обнаженных местностях, для уяснения последовательности слоев и их водоносности закладывают шурфы и скважины. При этом породы описывают последовательно слой за слоем, отбирая образцы по возможности из каждого слоя, а вместе с ними п встречающиеся остатки ископаемых животных и растении, а также пробы воды. Все наблюдения записывают в полевую книжку. На основании полученных данных в процессе проведения Г.-г. с. составляют геологическую и гидрогеологическую карты исследуемой местности. Детальность исследования геологического строения и гидрогеологических условий местности зависит от масштаба производимой съемки. При этом количество точек наблюдения, необходимых для построения геологической и гидрогеологической карт, зависит от масштаба съемки и является различным для разных районов в соответствии со степенью их обнаженности и сложности геологического строения. Существует ряд методов Г.-г. с., применяемых при составлении карт различного масштаба и назначения. Различают Г.-г. с. маршрутную и площадную, обзорную, среднсмасштабную и детальную.

ГІДРОГЕОЛОГІЧНА ЗЙОМКА — комплекс польових досліджень на значних територіях та картування загальних гідрогеологічних умов: гідрогеологічного розрізу, закономірностей розподілу та поширення водоносних товщ та різного типу підземних вод, їх якості та ресурсів у тісному зв'язку з геологічною будовою, тектонікою, палеогеографією, геоморфологією, гідрологічними, кліматичними та іншими факторами, що істотно впливають на формування підземних вод, а також вивчення стану існуючого водопостачання та можливостей його розвитку за рахунок підземних вод.
У завдання гідрогеологічної зйомки входять з'ясування впливу, що чиниться підземними водами на фізико-геологічні явища та форми рельєфу, на гірські породи та ув'язнені в них корисні копалини, визначення впливу на підземні води різних штучних факторів — рудничних виробок, великих водозаборів, зрошувальних та осушувальних великих водосховищ, скидання в підземні води рідких та твердих відходів виробництва тощо.
Залежно від масштабу гідрогеологічна зйомка поділяється на три категорії: дрібномасштабну (1 1000000 - 1 : 500000), середню масштабну (1 200000 -i- 1 : 100000) і великомасштабну (1 50000 4- 1 : 25000 і більше).

ГІДРОГЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ — з'ясування в натурі умов залягання, розповсюдження, накопичення, розвантаження та складу підземних вод, а також умов та властивостей, що визначають технічні заходи щодо використання підземних вод, їх регулюванню чи видаленню.

ГІДРОГЕОЛОГІЧНІ ПОШУКИ І РОЗВІДКА — прикладна галузь гідрогеології, що займається виявленням та оцінкою запасів та якості підземних вод, з'ясуванням гідрогеологічних питань, що виникають при будівництві інженерних споруд, у гірничій справі при осушенні, зрошенні та ін.
1.Гідрогеологічні пошуки виконуються шляхом гідрогеологічної зйомки, яка є комплексним польовим дослідженням геологічної будови району та його водоносності. В результаті гідрогеологічної зйомки складається гідрогеологічна карта (див.), що супроводжується гідрогеологічним описом району, що дозволяє судити про умови залягання та живлення підземних вод, їх водообильності та якості.
2. Розвідувальні роботи як дорожчі зосереджуються на окремих ділянках. За ступенем детальності розвідки вони часто поділяються на 2 — 3 етапи. Обсяг та зміст детальних розвідок на підземні води визначаються гідрогеологічними умовами, ступенем вивченості підземних вод та призначенням розвідок (для водопостачання, зниження рівня підземних вод, боротьби з шахтними водами, улаштування гребель, водосховищ тощо). Завдання гідрогеологічних розвідок – отримати розрахункові елементи для проектування.

ГІДРОГЕОЛОГІЯ — наука про підземні води та процеси взаємодії підземної гідросфери, літосфери, атмосфери, біосфери та людини. Гідрогеологія вивчає такі основні питання: 1) походження підземних вод; 2) утворення хімічного та газового складу підземних під; 3) сучасний розподіл у земній корі водоносних шарів та їх поширення; 4) рух підземних вод; 5) режим підземних вод; 6) геологічну історію підземних вод; 7) використання підземних вод.

ДЕБІТ (продуктивність) СВЕРДЛОВИНИ (КОЛОДЦЯ) — об'єм води, що видається свердловиною (колодцем) в одиницю часу. Визначається в літрах на секунду або кубічних метрах на секунду, годину або на добу. Близький до Д. термін «витрата» рекомендується вживати стосовно підземних потоків.

ДИНАМІЧНИЙ РІВЕНЬ — рівень підземних вод, що знизився внаслідок відкачування або підвищився внаслідок нагнітання води у водоносний горизонт.

ЖОРСТКІСТЬ ВОДИ —властивість води, обумовлена вмістом у ній Са+2 і Mg+2. Ж. в. виявляється у міліграм-еквівалентах на 1 л води. 1 мг-екв Ж. в. відповідає вмісту 20,04 мг/л Са+2 або 12,16 мг/л Mg+2. Раніше в нас, а також у зарубіжних країнах Ж. в. виражали в градусах: німецький градус жорсткості дорівнює 10 мг/л СаО, французький - 10 Mг/л СаСО₃, американський - 1 мг/л СаСO3, англійський - 1 г СаСО₃ на 1 галон роки (близько 14 мг/л СаСО₃). У всіх випадках вміст магнію виражається в тих же градусах, для цього Mg+2 умовно перераховується на СаО (німецькі градуси) чи СаСО₃ (французькі, американські, англійські градуси). 1 MS-жв відповідає 2,8 німецького градуса. Розрізняють Ж. в. загальну (загальна кількість кальцію і магнію, що містяться у воді), усувну (експериментальна величина, що показує, наскільки зменшилася Же. ст при тривалому її кип'ятінні), карбонатну (величина, розрахована за вмістом у воді гідрокарбонатного і карбонатного іонів), непереборну або постійну (загальна жорсткість за вирахуванням карбонатної). Залежно від величини загальної жорсткості О. А. Алекін пропонує розрізняти такі природні води: дуже м'які (до 1,5 мг-екв), м'які (1,5 - 3,0 мг-екв), помірно жорсткі (3 - 6 мг-екв), жорсткі (6 - 9 мг-екв), дуже жорсткі (вище 9 мг-екв).

ІНЖЕНЕРНА ГЕОЛОГІЯ — галузь геології, що вивчає динаміку верхніх горизонтів земної кори у зв'язку з інженерною діяльністю людини. І. г. вивчає геологічні умови будівництва та експлуатації інженерних споруд та розробляє прогнози взаємодії інженерних споруд з геологічною обстановкою.

МІНЕРАЛІЗАЦІЯ ВОДИ — розрізняють величину (ступінь) мінералізації та її характер. Величина М. в. вимірюється експериментально знайденим сухим (щільним) залишком, сумою іонів, сумою мінеральних речовин (сума іонів та недисоційованих речовин SiO₂, Fe₂O₃ і т. д.), обчисленим сухим залишком (те ж, що сума іонів, але підсумовується лише половина кількості гідрокарбонатного іонів). Величина М. в. може бути виражена також сумою мг-жв, питомою вагою води та її щільністю (градуси Боме). Характер мінералізації визначається хімічним типом води. (Див. Класифікація вод за їх хімічним складом).

ДОСЛІДНЕ ВІДКАЧУВАННЯ — відкачування зі свердловини шурфу, колодязя або інших виробок для визначення коефіцієнта фільтрації порід, встановлення залежності дебіту від зниження рівня води, радіусу впливу, розвитку воронки депресії в часі, коефіцієнтів п'єзопровідності, рівнепровідності та ін.

ПРОБНЕ ВІДКАЧУВАННЯ — короткочасне відкачування води зі свердловини, що проводиться для визначення дебіту свердловини та якості води з метою попередньої оцінки водоносного горизонту.

ПРОБНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ВІДКАЧУВАННЯ — тривале відкачування зі свердловини (криниці), що виробляється для встановлення досвідченим шляхом можливості отримання стійкої в часі запроектованої кількості води.

СКЕЛЬНІ ГІРСЬКІ ПОРОДИ — група гірських порід з кристалізаційними структурними зв'язками, до якої входять вивержені та метаморфічні породи, осадові зцементовані породи (вапняки та доломіти, більшість пісковики з карбонатним і кварцовим, цементом і т.п.), а також частина порід з аморфними упругими зв'язками (пісковики з опаловим цементом, крем'янисті туфи і т.п.). С. г. п. практично нестискаємі, мають високу міцність на роздавлювання, але внаслідок легкої розчинності швидко руйнуються, якщо в них циркулює вода по тріщинах і великих порах.

СТАТИЧНИЙ РІВЕНЬ ПІДЗЕМНИХ ВОД - природний, не порушений відкачуванням або нагнітанням рівень підземних вод.

ТРІЩИННІ ВОДИ — підземні води, приурочені до тріщинуватим скельним породам, як виверженим, гак і осадовим (піщаникам, кварцитам, вапнякам, туфам і т. п.). Ці води переміщуються системою сполучених тріщин — вузьких щілин різних розмірів, що утворилися в гірських породах під впливом тектонічних, кліматичних, геоморфологічних та інших чинників.

ПИТОМИЙ ДЕБІТ СВЕРДЛОВИНИ — відношення дебіту свердловини, вираженого в л/сек, до зниження рівня води в свердловині в м.

ФІЛЬТРИ СВЕРДЛОВИН — спеціальні пристрої, призначені для закріплення стін водоприймаючої частини свердловини в пухких водоносних породах. Ф. с. оберігають стінки водоприймаючої частини свердловин від обвалення, не пропускають частинки водоносної породи всередину свердловини, але водночас вільно пропускають у неї воду. Ф. с. поміщаються в нижній, водоприймальній, частині експлуатаційної колони труб і складаються з трьох основних частин: робочої частини, відстійника та надфільтрової труби.

ЦЕМЕНТАЦІЯ СВЕРДЛОВИНИ — спосіб запобігання сполученню підземних вод різних водоносних горизонтів по затрубному простору або через стовбур свердловини. Ц. с. виробляється шляхом нагнітання спеціальних цементів, що швидко схоплюються під великим натиском в затрубний простір.